Як угода про співпрацю у сфері оборони між Словаччиною та США стала джерелом дезінформації

Матей Спішак, головний редактор Infosecurity.sk (опубліковано з дозволу Visegrad Insight) Фото: Ленка Віх, HNonline

Поки ЄС і НАТО намагаються допомогти Україні відвернути вторгнення Росії, угода про співпрацю у сфері оборони (Defence Cooperation Agreement, DCA) стала для словацьких політиків і чиновників черговим полем битви в дедалі більшій поляризації Словаччини.

Поляризація словацького суспільства призвела до загрози регіональній безпеці

Словаччина переживає нову політичну кризу — теперішню поляризацію, що загрожує регіональній безпеці. Як і можна було очікувати в часи швидких змін безпекового середовища та агресивності з боку Російської Федерації, очільники Словаччини вирішили приєднатися до коаліції держав, які ухвалили угоду про співпрацю у сфері оборони (DCA) зі США. Як і очікувалося, угода викликала невиправдану суперечку. Проросійські дезінформаційні медіа, опозиційні політики й навіть генеральний прокурор Марош Жілінка висловили критичне ставлення до Угоди. Щодо перших двох груп, їхній «протест» зрозумілий, адже він мотивований або ідеологією, або намаганням додати собі політичної ваги. Проте в останньому випадку вирізняються й аргументи, і той, хто їх озвучив.

Словаччина в перспективі

Варто взяти до уваги, що Словаччина — не перша країна, у якій угода про співпрацю у сфері оборони зі США спричинила політичний неспокій. Через подібне сум’яття пройшла й Угорщина. Хоч дискусії там не були такими публічними, як у Словаччині, цей процес призвів до дипломатичного конфлікту між Угорщиною та США. Наскільки відомо, угорська делегація відмовилася підписувати угоду зі США. З їхнього погляду, угода порушувала угорську конституцію та суверенність держави. Американська сторона застерегла Будапешт, що може потрактувати їхній підхід як ознаку зближення з Російською Федерацією. Зрештою, державний секретар США Майк Помпео відвідав Угорщину у 2019 році, щоб погодити остаточний документ.

Більшість держав (наприклад, Польща) підписали Угоду без тривалих переговорів; серйозні заперечення вперше висловила Угорщина. Тепер угода стала темою для публічного обговорення у Словаччині.

Захист прав людини

Варто зазначити, що Жілінка перед цим відвідував Росію. Влітку 2021 року генеральний прокурор Словаччини відвідав Санкт-Петербург і зустрівся з генеральним прокурором Росії Ігорем Красновим, якого внесено в санкційний список ЄС за причетність до переслідування російського опозиційного лідера Олексія Навального. Краснов і Жілінка обговорили вдосконалення співпраці між своїми установами й, парадоксально, захист прав людини. Здається, Жілінку Росія влаштовує. На початку 2022 року офіс генерального прокурора підтвердив, що їхній очільник планує візит до Москви, де мало відбутися святкування 300-річчя прокуратури Росії. Наскільки відомо, Жілінка там буде єдиним генеральним прокурором з Вишеградської четвірки — і, можливо, єдиним з усього Європейського Союзу. Інакше кажучи, дії Жілінки підозрілі — його офіс вирішив прокоментувати угоду й оприлюднити низку заперечень усього за кілька днів до його подорожі в Москву. Аби не поширювати теорії змови, достатньо лише сказати, що його дії дивні, особливо в контексті його візитів у Росію.

«Проблемні» частини угоди

Генеральний прокурор має право оприлюднювати свій погляд на міжнародні угоди. Проте у випадку з угодою про співпрацю у сфері оборони це схоже на самостійну зовнішню політику, яку веде правоохоронний орган. Деякі з його коментарів можуть бути доцільними й окремі інституції їх розглянуть, але деякі щонайменше сумнівні. Аргументи генерального прокурора звучать в унісон із проросійськими силами й дезінформаційними медіа. Наприклад, є пропозиція внести речення: «Збройні сили США не можуть транспортувати, розташовувати, зберігати чи застосовувати ядерну, хімічну й біологічну зброю на території Словацької Республіки».

Але річ у тім, що вже є окремі закони, які забороняють те, що генеральний прокурор просить врахувати в угоді, тож для цього немає жодних явних підстав. Такою риторикою Жілінка та його офіс легітимізують заяви проросійських дезінформаційних медіа й сил у Словаччині, які поширюють неправдиву інформацію про Угоду. До того ж у цьому до генерального прокурора приєдналися опозиційні політичні сили.

Ще одну проблему в цих протестах можна окреслити як псевдовійськовий аналіз із міркуваннями про можливі об’єкти воєнних дій. Варто зацитувати полемічний уривок офісу генерального прокурора повністю: «Атаки ворога завжди спрямовані на об’єкти в певній послідовності — від інфраструктури, комунальних мереж, військових баз відповідно до типу військового обладнання, яке там розташоване (транспортери — сховища ядерної зброї тощо)». Незалежно від доцільності аргументації, аналіз можливих об’єктів воєнних дій — точно не обов’язок офісу генерального прокурора.

Міністерство оборони саме так бачить цю проблему, стверджуючи, що персонал офісу Жілінки — не фахівці в цій темі. Крім того, міністр оборони Ярослав Надь назвав Жілінку «брехуном», зараховуючи його до проросійських сил і популістів, які тлумачать факти на свою користь.

Політизація безпеки

Генеральний прокурор — не єдиний, хто ставить під сумнів угоду. Разом з опозиційними політиками, багато з яких або проросійські, або роблять усе можливе, щоб ускладнити функціонування чинного уряду, Жілінка надає легітимності неправдивим заявам проросійських дезінформаційних медіа. Усе це неминуче призводить до політизації питання безпеки. Замість об’єктивної оцінки «за» та можливих «проти» Угоди, ці діячі поширюють різноманітні сумнівні наративи — від втрати суверенності (США розслідуватиме кримінальні проступки своїх службовців, а солдати використовуватимуть словацькі військові аеродроми) до теорій змови, пов’язаних зі зброєю масового знищення.

Деякі з них навіть закликають до референдуму, на якому словаки мали б затвердити присутність солдатів США у Словаччині. Дуже шкода, що безпека держави з прозорою зовнішньою політикою, яку ведуть релевантні органи влади, послаблюється з корисливих мотивів окремих діячів. Особливо тоді, коли замість продуктивних фахових дискусій ллється потік неправдивих тверджень. Як зазначає професор Батора з Університету ім. Коменського в Братиславі, Угода насправді зміцнить суверенітет і безпеку Словаччини. Не дуже розумно покладатися на пожежників на випадок пожежі у вашому домі і при цьому не погоджуватися заздалегідь встановити вогнегасники.

Рішення у стратегічній комунікації

Схоже, основні проблеми Словаччини — поляризація суспільства й сили, які намагаються нею зловживати. Інакше кажучи, ще й досі сила-силенна людей сумнівається, належить Словаччина до Заходу чи Сходу. Громадську думку має формувати всебічна й ефективна стратегічна комунікація з боку держави. Цей процес роками був занедбаний, і чинний уряд працює над його врегулюванням.

Підвищення опору словацького суспільства до проросійської дезінформації — справа на роки, і саме тому важливо розпочати вже зараз. Доти ж різноманітні сили, як-от деякі політики та дезінформаційні медіа, намагатимуться зловживати наявною вразливістю й розколинами в суспільстві. Крім того, важко реагувати на дії генерального прокурора через його незалежність і майже недоторканність на цій посаді. Але все-таки державі потрібно корегувати загальну комунікацію, особливо на такі специфічні теми, як угода зі США.