Сергій Мокренюк, представник Крайової Ради українців Криму, голова ГО «Регіональний центр прав людини», Київ Фото: Вячеслав Раєвський, Петро Андрусечко
Крим є однією з найбагатших на культурні цінності, й археологічні зокрема, територій Європи. Ці пам’ятки культурної спадщини залишені різними народами — як сучасними, так і вже давно зниклими з етнічної мапи України.
На початку 2014 року Міністерство культури України заявляло, що на території Криму налічується 63 культурні пам’ятки національного значення та 1080 — місцевого, серед яких Лівадійський палац, Керченська фортеця, комплекс Успенського печерного монастиря в Бахчисараї, Феодосійський краєзнавчий музей та багато інших споруд та пам’яток. За даними Міністерства культури України, на території Криму діяли понад 30 музеїв та галерей, де було виставлено майже 1 млн 200 тисяч експонатів, працювали 773 бібліотеки. Національний заповідник «Херсонес Таврійський» був внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а такі пам’ятки, як Ханський палац у Бахчисараї, Генуезька фортеця в Судаку, Кримська астрофізична обсерваторія, Мангуп-Кале, Ескі-Кермен і Чуфут-Кале наразі увійшли до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (The Tentative List).
Усі ці об’єкти є культурним надбанням України, і саме Україна визначає режим використання, збереження та захисту цих пам’яток. Знищення або пошкодження об’єктів матеріальної культурної спадщини України в Криму, що здебільшого є публічними та загальновідомими, реалізується через такі видатні національні заклади науки й культури РФ, як Державний Ермітаж та заклади Російської академії наук. Окупаційна влада не лише ігнорує думку місцевого населення, інколи відверто порушуючи права людини (у тому числі — право власності), а і знищує унікальні пам’ятки археології, архітектури, паркового мистецтва та інші, які з мистецького, наукового, історичного чи екологічного погляду мають велике значення.
Відповідно до міжнародного права, державі-окупанту заборонено привласнювати та знищувати культурні цінності, історичні пам’ятки, місця відправлень культових обрядів та об’єкти, які складають культурну чи духовну спадщину народів, а також використовувати їх із метою досягнення військової переваги під час окупації чи активного збройного протистояння.
Так звана «Траса Таврида»
Лише під час будівництва автомобільної дороги Керч – Феодосія – Білогірськ – Сімферополь – Бахчисарай – Севастополь (так звана «Траса Таврида») у період 2017–2018 років були проведені так звані «археологічні розкопки» на ділянці загальною довжиною майже 300 км, площею понад 90 га, у результаті чого було повністю знищено понад 90 археологічних пам’яток різних епох. Розграбування спадщини під виглядом «археологічної діяльності» під час будівництва дороги проводили співробітники чотирьох інститутів археологічного профілю Російської Федерації під науково-методичним керівництвом Російської академії наук: Інституту археології РАН, Інституту історії матеріальної культури РАН, Інституту археології та етнографії Сибірського відділення РАН та «Інституту археології Криму РАН». До незаконної археологічної діяльності залучалися і представники інших наукових установ Російської Федерації.
Загальна кількість артефактів (які є об’єктами власності України), вилучених шляхом незаконних розкопок під час будівництва так званої «Траси Таврида», невідома. За словами одного з керівників незаконних розкопок, тільки в районі восьмої ділянки на могильнику Кіль-Дере під Інкерманом з місця розкопок було вилучено понад одну тисячу артефактів. Українські науковці вважають, що велика частина предметів археологічної спадщини України вивозиться Російською Федерацією з Криму для того, щоб у подальшому передати її до колекцій російських музеїв. Водночас, віцепрезидент Російської академії наук, директор Інституту археології РАН не приховує і прямо підтверджує факт переміщення предметів археологічної спадщини України з Криму до Російської Федерації та протиправного привласнення власності України науковими установами Російської Федерації: «Матеріали розкопок у Криму стали найважливішою складовою двох найбільших археологічних зібрань Росії — Державного Ермітажу та Державного історичного музею».
Давнє місто Херсонес Таврійський та його хора
Під загрозою знищення опинилася пам’ятка світової спадщини ЮНЕСКО «Давнє місто Херсонес Таврійський та його хора», щодо якого російська влада реалізує плани, несумісні з його охоронним статусом, а також інші пам’ятки культурної спадщини, що внесені до попереднього списку ЮНЕСКО, якот Судацька фортеця чи Ханський палац. Цінність цієї пам’ятки в тому, що Херсонес Таврійський та його хора є видатним зразком античного архітектурно-технологічного ансамблю. Він складається з міста та його сільськогосподарської околиці, сформованих у результаті багатогранної господарчої та торговельної діяльності грецьких колоністів у V ст. до н. е. Херсонес та його хора являють собою зразки стародавнього поселення, землекористування й ландшафту видатної збереженості, що склалися за специфічних природних умов південно-західної частини Кримського півострова.
Херсонеське городище — це єдиний у Північному Причорномор’ї цілісно збережений зразок археологічних руїн стародавнього міста, яке було важливим політичним і економічним центром регіону за часів грецької колонізації, а також у періоди становлення й занепаду Римської та Візантійської імперій з V ст. до н. е. до XІV ст. н. е. Після того, як у XV ст. н. е. місто спустіло, його територію не було заселено, завдяки чому цілісно збереглися залишки фортифікаційних, житлових, господарчих і культових споруд, а також міського планування, виконаного за так званою системою Гіподама. Реалізуючи свою державну політику, Російська Федерація за рішенням вищого політичного керівництва здійснила експропріацію пам’ятки, організувала та із залученням російських бюджетних установ науки й культури здійснила незаконні розкопки, під час яких з археологічної пам’ятки вилучила цінні артефакти.
Крім того, протягом 2021 року на території охоронної зони пам’ятки «Херсонес Таврійський» під контролем службовців Міністерства оборони РФ було проведено низку земляних та будівельних робіт із використанням екскаваторів, вантажних автомобілів (самоскидів) та іншої важкої будівельної техніки, що супроводжувалися невибірковою та безрозсудною виїмкою глибоких шарів ґрунту. У результаті зазначених дій недосліджений раніше культурний шар пам’ятки світового значення було безповоротно знищено. Наразі на території пам’ятки відбувається будівництво великої кількості споруд — храмового комплексу, музейного сховища, дитячого табору, школи, трьох автостоянок тощо. Науковці-археологи з України, США, Польщі підкреслюють, що масштаб порушень плану управління пам’яткою може призвести не лише до виключення пам’ятки зі списку Всесвітньої спадщини, а навіть до її знищення.
Національний вимір
Правоохоронні органи України разом із неурядовими організаціями здійснюють кримінальне розслідування фактів нищення пам’яток культурної спадщини України в Криму — прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, діяльність якої відновлена в Києві, здійснює процесуальне керівництво щодо десятків фактів таких злочинів. За результатами цих розслідувань Україною в серпні 2021 року підготовлено та подано інформаційне повідомлення до офісу Міжнародного Кримінального Суду щодо відповідальності посадових осіб Російської Федерації за широкомасштабне привласнення і руйнування об’єктів культурної спадщини України в Криму. Окрім розслідування злочинів та організації кримінального переслідування осіб, винних у руйнуванні української спадщини, наша держава активно використовує і санкційний тиск. 14 травня 2020 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ, яким було застосовано санкції до юридичних осіб — закладів культури, освіти та науки Російської Федерації, зокрема:
– Державна наукова бюджетна установа «Академія наук Республіки Татарстан»;
– Всеросійська громадська організація «Російське географічне товариство»;
– Федеральна державна бюджетна установа культури «Державний Ермітаж»;
– Федеральна державна бюджетна установа культури «Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна»;
– Федеральна державна бюджетна установа науки «Інститут археології Російської академії наук»;
– Федеральна державна бюджетна освітня установа вищої освіти «Московський державний університет імені М. В. Ломоносова»;
– Федеральна державна бюджетна освітня установа вищої освіти «Тульський державний педагогічний університет ім. Л. М. Толстого»;
– Федеральна державна бюджетна установа науки «Інститут історії матеріальної культури Російської академії наук»;
– Федеральна державна бюджетна установа науки «Інститут сходознавства Російської академії наук» тощо.
Загалом санкції було введено щодо 24 юридичних осіб Російської Федерації. Ці санкції стали логічним продовженням санкцій, що раніше Указом Президента України Петра Порошенка у 2019 році були застосовані щодо 23 фізичних осіб, причетних до проведення незаконних пошукових робіт на об’єктах археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини України в Криму. Рішення про застосування санкцій щодо фізичних та юридичних осіб означає щонайменше блокування їхніх активів в Україні, припинення культурних обмінів, наукової співпраці, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами, анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів щодо укладення договорів або угод.
Міжнародний вимір
Якщо формування самої проблеми руйнівної діяльності окупанта щодо пам’яток культурної спадщини України в Криму, наповнення її змістом відбувається на національному рівні, то вирішення проблеми перебуває за межами нашої держави — на міжнародному рівні. Міжнародні інституції висвітлюють руйнівний характер російської державної політики в гуманітарній сфері в Криму, описують окремі факти та формують резолюції. І в доповіді Генерального Секретаря ЮНЕСКО від вересня 2021 року не лише описані такі факти, а й дана кваліфікація діям держави-окупанта, прямо зазначені Державний Ермітаж, інститут археології Російської академії наук, інститут історії матеріальної культури Російської академії наук та інші заклади науки, освіти й культури Російської Федерації, які безпосередньо здійснюють протиправну діяльність у Криму. Водночас, однієї фіксації порушень окупаційної влади недостатньо для припинення протиправної діяльності окупаційної влади в Криму.
У контексті протидії руйнівній політиці РФ у сфері культурної спадщини необхідно щонайменше припинити ділові, фінансові, культурні, наукові контакти з фізичними та юридичними особами, причетними до незаконних археологічних розкопок, будівництва на пам’ятках, а також до інших форм знищення чи пошкодження пам’яток культурної спадщини України в Криму, зокрема з такими закладами культури та науки РФ, як Державний Ермітаж, Інститут археології Російської академії наук, Інститут історії матеріальної культури РАН, Інститут сходознавства РАН, Російське географічне товариство, Московський державний університет імені М. В. Ломоносова, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна. Важливо також заборонити наукові, ділові відносини з установами (та їхніми співробітниками), до відання яких належать протиправно передані об’єкти власності держави Україна в Криму: пам’ятки культурної спадщини, сукупність пам’яток архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та культурних ландшафтів. Заборонити наукові, ділові відносини із закладами культури та науки, створеними Російською Федерацією в Криму.
Бажано також кваліфікувати історичні та археологічні дослідження РФ на ТОТ Криму як «академічно недоброчесні», з відповідними негативними наслідками їхньої популяризації у сферах музейно-виставкової діяльності, наукових публікаціях, міжнародних наукових форумах. І заборонити встановлювати культурні, творчі та ділові зв’язки з громадянами РФ та інших країн, що брали участь у концертній, театральній, кінематографічній та іншій творчій діяльності на окупованій території. Ефективним інструментом протидії руйнівній політиці Російській Федерації, що спрямована на знищення пам’яток культурної спадщини України в Криму, залишається застосування окремими державами універсальної юрисдикції для переслідування осіб, винних у злочинах проти культурної спадщини.
Українці розраховують на підтримку цивілізованого світу. Хоча б тому, що Кримський півострів є місцем, де сконцентрована культурна спадщина багатьох народів світу: греків, італійців, британців, готів, турків, євреїв, болгар, вірмен, грузинів тощо. Зруйновані, пошкоджені та ті, що перебувають під загрозою, об’єкти матеріальної спадщини в Криму є необхідним елементом ідентичності української етнічної громади в Криму, кримських татар, інших народів, що проживали чи проживають на півострові, культура яких не є ані цінною, ані важливою для окупанта, внаслідок чого сотні таких пам’яток було остаточно втрачено, а руйнування та розграбування решти триває, попри те, що ці пам’ятки є невід’ємною частиною цивілізації та спільної історії багатьох народів світу, та мали б бути передані наступним поколінням.
Comments