Євген Магда, Київ Фото: Вячеслав Раєвський
Українська політика все більше нагадує гойдалку з великою амплітудою. Її рух нелише привертає увагу, але й часом несе загрозу. Хоч, на погляд збоку, звісно, видається, що все весело та яскраво.
Восени 2021 року Володимир Зеленський відзначає екватор свого перебування на посаді президента. Висновки, безумовно, цікаві. Президент залишається найбільш популярним політиком України за даними всіх опитувань, однак, порівнюючи з тріумфальною весною 2019 року, його рейтинг зменшився втричі. Темпи зменшення популярності Володимира Зеленського восени цього року суттєво зросли, і це є тривожним сигналом для його команди.
Причинами зменшення президентського рейтингу соціологи називають політичне
розлучення з Дмитром Разумковим та проблеми з підготовкою до опалювального сезону. Разумков, нагадаю, був першим номером партійного списку «Слуги народу» на
парламентських виборах, і наприкінці серпня 2019 року був обраний головою Верховної
Ради. Протягом останніх місяців він дозволяв собі публічно не погоджуватися з
президентськими ініціативами, що Зеленському помітно не подобалося. Кульмінацією стала тактична боротьба навколо закону про олігархів, ухвалення якого Разумков не хотів здійснювати в режимі бліцкригу. Повторне захворювання на COVID-19 дозволило політику уникнути участі в ухваленні контраверсійного рішення, але не врятувало його від дострокового припинення повноважень голови Верховної Ради з результатом 284
депутатських голоси, відданих за це рішення.
Втрата лояльності
Ухвалений похапцем закон про олігархів виявився зіпсованим суперечливими нормами
про державний орган, який має опікуватися веденням реєстру олігархів. У результаті
нормативний акт застряг у парламенті на місяць, наче продемонструвавши рівень правового мислення президентської команди.
Ухвалений похапцем закон про олігархів виявився зіпсованим суперечливими нормами про державний орган, який має опікуватися веденням реєстру олігархів. У результаті нормативний акт застряг у парламенті на місяць, наче продемонструвавши рівень правового мислення президентської команди.
Проте навіть у такому вигляді стає зрозуміло, що його будуть використовувати насамперед проти Петра Порошенка. З іншого боку, помітно, як стрімко втрачає лояльність до Зеленського найбагатший громадянин України Рінат Ахметов.
Проте інші «багаті та знамениті» не поспішають демонструвати власну позицію.
Дмитро Разумков, для якого конфронтація зі «Слугою народу» виявилася корисною в
плані зростання рейтингу, декларує наміри створити власну політичну силу, яка
претендуватиме на частину електорату Зеленського. Офіс президента, очевидно,
намагатиметься зупинити цей процес. Ініціатива владної партії щодо позбавлення ексспікера депутатського мандата виглядає дивною, адже вона спроможна спричинити рейтингові втрати для «слуг народу». Зауважу, що популярність керівної партії і без того має схильність до зменшення.
Обраний першим віцеспікером парламенту Олександр Корнієнко декларує готовність
реформувати регламент Верховної Ради. На початку жовтня Володимир Зеленський нарікав на парламентський регламент, який, на його думку, заважає ухвалювати необхідні для української економіки закони. Наявність парламентської більшості, яку підстраховують депутатські групи «Довіра» та «За майбутнє», дає змогу припустити швидку реалізацію принципу «Парламент — не місце для дискусій». Однак не варто забувати, що в умовах кризи, яка охопила Україну, знищення клапану для викиду політичної пари може спричинити негативні наслідки.
Енергетична та інші війни
Хоч наприкінці вересня представники Конгресу місцевих та регіональних влад, НАК
«Нафтогаз України» та Кабінету Міністрів підписали меморандум про відмову від
підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, його дія виявилася обмеженою. Низка регіонів були змушені запровадити режим надзвичайної ситуації для початку опалювального сезону. Укладання договорів на постачання газу за фіксованою низькою ціною просувається дуже повільно, до того ж на складах є втричі менше вугілля, ніж потрібно для комфортного проходження опалювального сезону. Росія з 1 листопада припинила постачати енергетичне вугілля в Україну, спільно з Білоруссю Росія також скасувала аукціони про продаж електроенергії на експорт до України. У результаті очікування від зими, що наближається, стали в Україні дуже тривожними.
Реакція президентської команди на подібні обставини викликає подив. Спочатку лідер
фракції «Слуга народу» в парламенті Давид Арахамія пропонує фактичну конфіскацію
видобутого газу в приватних компаній. Практично одразу після цього Володимир Зеленський пропонує 50-відсоткову знижку на транзит газу українською територією, на яку не отримує публічної реакції. Досі не зрозуміло, чому ця ініціатива прозвучала після саміту Україна – ЄС, а не напередодні нього.
Завдяки масштабному міжнародному розслідуванню, проведеному сотнями журналістів
щодо Pandora Papers, стало відомо, що Володимир Зеленський, Іван Баканов та брати Шефіри використовували офшори для ухиляння від сплави податків. Вірогідно, через їхню офшорну компанію пройшли понад 40 мільйонів доларів з рахунків «Приватбанку», яким на той момент володіли Ігор Коломойський та Олексій Боголюбов.
У команді Зеленського не втрачають надії на проведення саміту Нормандської четвірки. Проте і зовнішньополітична кон’юнктура, і навіть перше бойове застосування українськими військовими БПЛА Bayraktar роблять переговори Путіна та Зеленського практично неможливими.
Їхні дії зараз активно вивчає американська Феміда, що спричинило перебування Коломойського в Україні після перемоги Зеленського. Сам президент пояснив наявність у себе офшорів звичною для українського бізнесу практикою та переслідуванням «95 кварталу» з боку Януковича. Мабуть, Зеленський забув, що за президентства Віктора Януковича він був режисером та автором сценарію мультиплікаційного серіалу «Казкова Русь», у якому висміювалася опозиція. Сам президент вбачає в розслідуванні наслідки активності Петра Порошенка, що виглядає просто смішно.
Росія не має намірів згортати власну активність на Донбасі, саботуючи спроби
врегулювання конфлікту. Невипадково Дмитро Медведєв, який колись працював президентом Росії, публічно заявив, що з українським політичним керівництвом не можна домовлятися. У команді Зеленського не втрачають надії на проведення саміту Нормандської четвірки. Проте і зовнішньополітична кон’юнктура, і навіть перше бойове застосування українськими військовими БПЛА Bayraktar роблять переговори Путіна та Зеленського практично неможливими.
Криза стабільна
Стан кризи для української політики залишається стабільним. На жаль, ми всі перебуваємо на одній гойдалці, але представникам влади далеко не завжди вистачає розуміння наслідків власних дій. Тому Україна продовжує робити нові амплітуди на кризовій гойдалці, ризикуючи новими проблемами та викликами.
Comments